НЕЗРУЧНЕ ВИКОНАННЯ ЗАКОНУ ПРО ЗРУЧНОСТІ  | Фонд місцевої демократії
Фонд місцевої демократії
Foundation of Local Democracy,
Kharkiv Ukraine
Фонд місцевої демократії (ФМД) - громадська неприбуткова організація, аналітичний центр(THINK TANKS), метою якого є вплив на економічні, політичні та соціальні процеси в Україні, сприяння місцевому самоврядуванню, проведенню реформ, розвитку громадянського суспільства та демократії

НЕЗРУЧНЕ ВИКОНАННЯ ЗАКОНУ ПРО ЗРУЧНОСТІ

???????????????????????????????Ще у вересні 2012 року в Україні було прийнято закон «Про адміністративні послуги». Цей закон передбачає докорінну зміну формату взаємодії громадянина з органом влади. Громадянин тепер перестає бути безправним прохачем, комашкою перед всесильною державною машиною. Закон про адміністративні послуги чітко внормував найважливіші організаційні елементи у взаєминах між органом влади та громадянином, огородив людину від чиновницького свавілля та запровадив режим максимального комфорту.

З настанням 2014 року в усіх містах обласного значення та при районних державних адміністраціях України повинні були відкритися спеціальні установи для організації комфортних взаємин людини та влади – центри надання адміністративних послуг (ЦНАП). Проте, очікуване покращення не прийшло в усі громади нашої країни. Досі зберігаються значні рудименти «традиційного» підходу чиновників до справи взаємодії з громадянами. І навіть норми закону «Про адміністративні послуги» успішно ігноруються слугами народу.

 

Найперше, що варто відзначити при аналізі заходів, які необхідні для запровадження системи надання адміністративних послуг – це перелік самих адміністративних послуг. Прикінцеві та перехідні положення закону «Про адміністративні послуги» зобов’язали Кабінет Міністрів України «у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом … підготувати та подати до Верховної Ради України проекти законів про … перелік адміністративних послуг та плату (адміністративний збір) за їх надання». З дня набрання чинності Закону України «Про адміністративні послуги» пройшло вже вісімнадцять місяців, а перелік адміністративних послуг не тільки не поданий до Верховної Ради, а навіть не винесений на обговорення Кабінету Міністрів.

В зв’язку із відсутністю такого важливого компоненту системи адміністративних послуг кожен керівник змушений самотужки вигадувати, що саме з того, чим займається його орган влади, є адміністративними послугами. В результаті сформовані дуже різні за своїм характером переліки адміністративних послуг. Так, в ЦНАП Полтавської міської ради 4 адміністратори та 4 державні адміністратори надають 28 адміністративних послуг та 32 дозвільні процедури. В той же час, в ЦНАП у місті Суми (місто подібне до Полтави) 13 чиновників надають 137 адміністративних послуг. Така різноманітність призводить до порушення рівності громадян у їх правах доступу до адміністративних послуг.

Крім того, така неузгодженість розуміння адміністративних послуг має наслідком подрібненість процедур. Для отримання однієї послуги (наприклад, набуття статусу суб’єкта підприємницької діяльності) може бути необхідно отримувати різні послуги у різних відомствах. І документ, отриманий в якомусь органі влади, може бути лише необхідною передумовою для отримання іншого документа в іншій установі. Така ситуація практично зводить нанівець всі позитивні досягнення реформи адміністративних послуг.

Окремим проблемним моментом новосформованої системи надання адміністративних послуг є узгодженість із іншими законами в частині надання інформації. Так, згідно ч. 7 ст. 9 Закону України «Про адміністративні послуги» від суб’єкта звернення забороняється вимагати документи або інформацію, яке є в розпорядженні органів влади чи підпорядкованих ним установ (і взагалі, ця частина закону чітко встановлює закритий перелік з 17 найменувань документів, які можна вимагати від отримувача адміністративної послуги). А ч. 9 цієї ж статті 9 зобов’язує установи, які володіють документами або інформацією, необхідними для надання адміністративної послуги, «забезпечити безоплатне надання таких документів або інформації не пізніше трьох робочих днів з дня отримання запиту».  Більше того, ч. 5 ст.13 цього ж закону визначає, що для надання адміністративної послуги адміністратор ЦНАП має право «безоплатно одержувати від суб’єктів надання адміністративних послуг, підприємств, установ організацій, які належать до сфери їх управління, документи та інформацію, пов’язані з наданням адміністративних послуг».

Проте, інші закони, які регламентують процедури, наслідками яких є отримання адміністративних послуг, далеко не завжди узгоджуються із названими нормами Закону України «Про адміністративні послуги». Так, далеко не завжди орган влади може надати інформацію про громадянина третій особі без дозволу або, принаймні, попередження про це самого громадянина (тобто, отримати таку інформацію зовсім без участі отримувача адміністративної послуги не вийде). Безкоштовний характер надання такої інформації теж може бути підданий сумніву через норми інших законів. А вимоги закону «Про захист персональних даних» додатково обмежують можливість органів влади передавати до ЦНАП необхідні документи для надання адміністративних послуг. І вирішення цієї проблеми можливо виключно за умови узгодження кожної суперечливої позиції в різних Законах України.

Ще одним недоліком в функціонуванні ЦНАП є час роботи. Частина 11 ст.12 Закону України «Про адміністративні послуги» чітко визначає: «Час прийому суб’єктів звернень у ЦНАП становить не менше шести днів на тиждень та семи годин на день і є загальним для всіх адміністративних послуг, які надаються через ЦНАП. Прийом суб’єктів звернень здійснюється без перерви на обід. ЦНАП не менше двох днів на тиждень здійснює прийом суб’єктів звернень до двадцятої години».

Тим не менше, в деяких ЦНАП ця норма була піддана своєрідному коригуванню. Так, наприклад, найпрогресивніший колись в Україні центр адміністративних послуг Вінницької міськради «Прозорий офіс» не працює по суботах та не веде прийом до 20.00. В деяких інших ЦНАП визначені законом 42 години на тиждень проголошені в них не «годинами прийому», а «годинами роботи». А час, в який ведеться прийом відвідувачів, фактично скорочено – за годину до закінчення часу роботи наступає «робота із документами», коли прийом не ведеться. Так, наприклад, в найкращому в Україні ЦНАП міста Харкова «Єдиний дозвільний центр» такий час становить 15-30 хвилин. Більше того, в деяких ЦНАП у інформаційних картках вказаний час прийому, значно менший за заявлений час роботи ЦНАП. Все зазначене змушує дуже сильно сумніватися у щирості оптимістичних заяв керівників різних ЦНАП про дотримання законодавства про адміністративні послуги у повному обсязі.

Крім того, значною проблемою в багатьох ЦНАП великих міст є збереження відомчого характеру надання адміністративних послуг. В такому випадку ЦНАП є лише просторовим майданчиком для надання адміністративних послуг працівниками різних відомств (територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади). Працівники цих установ спеціально приходять для ЦНАП, де вони мають окреме місце та окремий час для прийому громадян, і ведуть прийом громадян, що бажають отримати адміністративні послуги таких відомств. Ці «відомчі» працівники не підпорядковуються ні правилам внутрішнього розпорядку, ні нормам закону «Про адміністративні послуги» – вони працюють в робочий час їх органів влади, можуть мати обідню перерву та абсолютно не піддаються дисциплінарному впливу з боку керівництва ЦНАП. В той же час, ч.1 ст. 13 Закону України «Про адміністративні послуги» визначає, що «суб’єкт звернення для отримання адміністративної послуги в ЦНАП звертається до адміністратора – посадової особи органу, що ЦНАП, яка організовує надання адміністративних послуг шляхом взаємодії з суб’єктами надання адміністративних послуг» (тобто, жодних інших надавачів адмінпослуг чи консультантів в ЦНАП закон не передбачає!).

Найбільш розповсюджене таке явище має місце стосовно Державної реєстраційної служби України (затребуваність послуг Укрдержреєстру змусила останній інтегруватися до багатьох ЦНАП). Але подібне «відомче свавілля» має місце навіть стосовно деяких виконавчих органів місцевих рад, які утворили ЦНАП. Під час громадських перевірок, які виявляють цю ситуацію, керівництво таких ЦНАП сором’язливо заявляє, що такі «чужі» чиновники не ведуть прийом отримувачів адмінпослуг, а лише тільки надають консультації. Але, як веде зазначалося, закон цього не дозволяє. Крім того, інформаційні картки та розміщені на офіційних веб-сайтах міських рад умови отримання адміністративних послуг свідчать про протилежне – в багатьох ЦНАП надання окремих адміністративних послуг здійснюють чиновники, які не є адміністраторами. Така ситуація повністю зводить нанівець головну ідею реформи адміністративних послуг – створення між чиновником та громадянином бар’єру, який унеможливить хабарництво.

 

Отже, запровадження системи надання адміністративних послуг – це багатостороння реформа. Її реалізація означає далеко не тільки створення принципово нової для України інституції – ЦНАП. Ця реформа вимагає комплексної трансформації всієї системи влади, із одночасним запровадженням багатьох інших технологій та процедур. Крім створення ЦНАП необхідно на законодавчому рівні затвердити перелік адміністративних послуг, узгодити законодавство про обмін між органами влади інформацією про громадян та їх статус, ретельно проконтролювати виконання в ЦНАП технічних стандартів надання адміністративних послуг та нещадно боротися із зловживаннями окремих відомств. А це вимагає від вищого керівництва держави не стільки матеріально-фінансових витрат, скільки політичної волі. Але саме цього ресурсу найбільше не вистачало попередньому правлячому режиму. І саме наявність політичної волі дозволить теперішньому політичному керівництву країни реально змінити стан справ на краще.

Ольга Мірошник, голова ФМД



Оставить комментарий



Розділи

  • МС (117)
  • ГС (129)
  • Зверніть увагу (55)
  • Блог (8)
  • Моніторинг видачі віз (2007-2012) (6)
  • Адміністративні послуги (61)
  • Адміністративні послуги. Харків (89)
  • Європейська інтеграція (21)
  • Конкурси (8)
  • Бібліоміст (6)
  • Культура діалогу (52)
  • Діалоги заради миру (12)
  • Новини (253)
  • Статті (32)
  • Видання ФМД (16)