Нормальне функціонування інститутів публічної влади на місцях у будь-якій країні неможливе без законодавчого забезпечення умов їх ефективного функціонування. Проте чинне законодавство не забезпечує повною мірою можливості регіонів самостійно, відповідно до чинного законодавства, розв’язувати найважливіші та складні соціально-економічні проблеми, які гальмують процес реформ у цілому. Територіальні громади ще не мають достатньої змоги визначати пріоритети власного розвитку, розбудови системи місцевого самоврядування. Саме тому слід активізувати законодавче забезпечення правової самостійності регіонів в соціально-економічній, організаційній сфері, гармонізацію їх відносин з центральною владою, перенесення ваги при реалізації конкретних економічно-соціальних програм на регіональний рівень, реальне забезпечення прав територіальних громад на основі рівності, паритетності та економічної доцільності.

Тому для поліпшення роботи місцевих органів влади необхідно подальше удосконалення їх нормативної бази. Перш за все необхідно усунути розбіжності у частині розподілу повноважень між державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, між сільськими, селищними, міськими головами та відповідними радами, їх виконавчими органами. Потребують більш чіткого регулювання права обласних рад, визначення обсягу повноважень, делегованих органам місцевого самоврядування, необхідно законодавчо визначити механізм делегування повноважень. У вирішенні питань місцевого значення потребують збалансування права (можливості), обов’язки і відповідальність органів місцевого самоврядування і органів державної влади.

Водночас слід чітко розмежувати компетенцію між органами публічної влади на місцях на основі принципу субсидіарності; завершити перерозподіл повноважень між органами місцевого самоврядуванням та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування різного територіального рівня на засадах децентралізації та деконцентрації. У цілому на органи місцевого самоврядування мають бути перенесені усі повноваження місцевих державних адміністрацій, крім тих, які становлять прерогативи держави і не можуть бути делеговані муніципальним органам. У будь-якому разі дуже важливо розглянути не тільки розподіл повноважень між відповідними органами влади, але й процес їх взаємодії при виконанні цих повноважень.

Слід збільшити повноваження обласних та районних рад, перейти до формування ними власних виконавчих органів та виконання ними власних бюджетів і програм соціально-економічного розвитку, розширивши повноваження обласних рад та їх виконавчих органів шляхом передачі їм значної частини управлінських функцій щодо розв’язання регіональних проблем соціальної політики, економічного та науково-технічного розвитку, а також розвитку духовної сфери.

Відомо, що місцеве самоврядування ефективно функціонує там, де існує економічна і фінансова база, тому конче важливим є врегулювання питань комунальної власності, бюджету, матеріально-технічного та фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування. Основні недоліки законодавчого забезпечення функціонування місцевих органів з питань управління місцевими справами пов’язані з забезпеченням самостійності бюджету, з розширенням комунальної власності. Сьогодні тут склалась суперечлива та складна ситуація, коли законодавство закріплює самостійність місцевих рад щодо розробки й використання власних бюджетів, але стабільність місцевих бюджетів прямо залежить від встановленого розміру відрахувань від регулюючих прибутків джерел. Взагалі, соціально-економічні проблеми міжбюджетних відносин проявляються в тому, що має місце незбалансованість повноважень, відповідальності та ресурсів, якими наділені центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування.

Розглядаючи місцеве самоврядування як частину цілісної системи управління, покликаної у формі самоорганізації громадян задовольняти їх первинні життєві потреби, закон повинен встановити державні гарантії їх діяльності, визначити форми взаємодії з тими чи іншими державними органами, перш за все, регіонального рівня, фінансову базу, коло питань, вирішення яких держава готова передати місцевому самоврядуванню з гарантією підкріплення відповідними матеріальними і фінансовими ресурсами.

Має бути законодавчо забезпечена реалізація системи гарантій місцевого самоврядування, встановлених Конституцією і законами України, таких як заборона на обмеження прав місцевого самоврядування, обов’язковість рішень, прийнятих громадянами шляхом прямого волевиявлення, органами і посадовими особами місцевого самоврядування, а також судовий захист місцевого самоврядування. Найближчим часом необхідно вирішити такі важливі проблеми, як механізм і порядок припинення повноважень органів місцевого самоврядування та виборних посадових осіб місцевого самоврядування.

Сучасне законодавство потребує належної правової бази для реального функціонування територіальних громад як первинних суб’єктів місцевого самоврядування i основних носіїв його повноважень, а також здійснення форм реалізації прав територіальних громад – виборів, референдумів, загальних зборів за місцем проживання, громадських слухань, місцевих ініціатив.

Подальше вдосконалення організації та функціонування публічної влади не є можливим без реформування системи державного управління з точки зору централізації та децентралізації влади, збалансованості загальнодержавних інтересів з інтересами регіонів та територіальних громад. Передумовою досягнення збалансованості інтересів є формування і впровадження виваженої державної політики щодо регіонів, особливо в аспекті фінансового забезпечення їх соціально-економічного розвитку, узгодженості повноважень і дій органів регіонального управління та місцевого самоврядування, розвитку самоврядних інституцій.

Алла Онупрієнко єксперт ФМД