Алла Онупрієнко. Правове забезпечення реформування загальних зборів за місцем проживання, громадських слухань, місцевих ініціатив (на прикладі міста Харкова) | Фонд місцевої демократії
Фонд місцевої демократії
Foundation of Local Democracy,
Kharkiv Ukraine
Фонд місцевої демократії (ФМД) - громадська неприбуткова організація, аналітичний центр(THINK TANKS), метою якого є вплив на економічні, політичні та соціальні процеси в Україні, сприяння місцевому самоврядуванню, проведенню реформ, розвитку громадянського суспільства та демократії

Алла Онупрієнко. Правове забезпечення реформування загальних зборів за місцем проживання, громадських слухань, місцевих ініціатив (на прикладі міста Харкова)

Onyprienko.На сучасному етапі суспільного розвитку в Україні здійснюється низка заходів, спрямованих на здійснення комплексного реформування системи організації влади на місцевому рівні, включаючи питання регіонального розвитку, реформи місцевого самоврядування. Такі реформи набувають пріоритетного значення на шляху євроінтеграції України, для зміцнення правових засад громадянського суспільства, поглиблення демократизації публічного управління. У процесі визначення пріоритетів та механізмів реалізації заходів у сфері місцевого самоврядування та регіонального розвитку, розробки відповідних нормативно-правових актів, здійснення інституційних перетворень велике значення має забезпечення залучення широкого кола громадськості, представників органів місцевого самоврядування до цих процесів з метою налагодження ефективних механізмів партнерства та вдосконалення системи взаємодії влади та населення.

На сьогодні ще залишаються міцними колишні стереотипи організації влади, пасивність громадян, їх зневіра у можливість перебороти наявні негаразди. У даному контексті важливо не тільки створити належну конституційно-правову та інституційну основу реального самоврядування, але й здійснити зміну суспільної свідомості, виховати психологію громадянина-володаря, від волі якого залежить розвиток його міста.

Тому ефективне місцеве самоврядування можливе лише за умови, якщо воно буде здійснюватися не тільки від імені його членів, але також будуть створені механізми для особистої участі населення в самоврядуванні і контролі над діяльністю сформованих органів управління. Причому не тільки виконавчих органів, але й представницьких.

Для цього необхідно забезпечити прозорість, зрозумілість дій місцевої влади і «правил гри» для населення. Існуюча сьогодні певна непрозорість влади не сприяє реалізації цієї умови, у результаті чого влада діє ізольовано від населення, а суспільство живе за своїми законами. При такому положенні населення не бачить у владі свого агента і союзника, сприймаючи її органи як бюрократичну систему.

Змінити таке положення можна, з одного боку, максимально наблизивши місце прийняття владних рішень до місця проживання громадян, а з іншого боку – більше залучати пересічних громадян до участі у виробленні, прийнятті та реалізації владних рішень.

На жаль, сучасний стан українського вітчизняного законодавства не відповідає цим вимогам, тому невідкладність вирішення назрілих у цій сфері проблем є очевидною. Насамперед мається на увазі відсутність необхідної законодавчої бази, яка б досить повно й чітко внормувала порядок застосування форм безпосередньої демократії на місцевому рівні. Так, Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 року в багатьох своїх положеннях вже не відповідає Конституції та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Стосовно ж інших форм безпосередньої демократії (загальних зборів за місцем проживання, громадських слухань, місцевих ініціатив) законодавство або дуже застаріле, або взагалі відсутнє.

Усе це викликає необхідність розв’язання означених вище питань шляхом законодавчого унормування можливостей місцевого самоврядування у площині практичної реалізації принципів безпосередньої демократії як на рівні положень закону, так і на рівні статуту відповідної територіальної громади.

Однак закон не визначив порядку реалізації цих прав, передбачивши, проте, що відповідні процедури будуть визначені в статутах територіальних громад. Але й на сьогодні існує багато населених пунктів України де немає ні статутів територіальних громад, ні тим паче спеціальних положень місцевих рад. У тих же містах, де є ухвалені статути, механізми громадської участі частіше врегульовано на користь органу місцевого самоврядування, а не громади та її мешканців.

Це  дозволяє проводити слухання з наступним затвердженням рішення, яке бажають бачити можновладці органів місцевого самоврядування, а не жителі відповідної громади.

Щодо правового забезпечення реалізації місцевої демократії у місті Харкові, то варто зазначити, що порядок реалізації кожної із форм участі врегульований окремим положенням, який міститься у додатку до Статуту територіальної громади міста Харкова, затвердженого Харківською міською радою (див.: // http://www.city.kharkov.ua/uk/article/statut-teritorialnoyi-gromadi-mista-harkova-49.html). Це Положення «Про загальні збори громадян за місцем проживання», Положення «Про місцеві ініціативи» та Положення «Про громадські слухання». У старому статуті зміст цих положень якоюсь мірою зачіпався в окремих статтях.

Однак, не зважаючи на позитивну тенденцію наявності відповідних нормативних актів у м. Харкові, більш детального врегулювання форм прямої демократії порівняно з іншими містами (бо в деяких містах України немає навіть статутів) у харківських Положеннях містяться такі умови, що ускладнюють, а часто й фактично унеможливлюють реалізацію права членів громади на загальні збори громадян, громадські слухання та місцеві ініціативи. Тому переважна більшість громадян Харкова практично позбавлена можливості впливати на рішення місцевих рад правовим шляхом. Це унеможливлює реалізацію прав громадян на участь у вирішенні питань місцевого значення. Як результат, ми отримуємо, як мінімум, неефективне управління та загострення соціальних конфліктів.

Так, наприклад, у Положенні «Про місцеві ініціативи в місті Харкові» спостерігається подібна ситуація: внесення місцевої ініціативи здійснюється ініціативною групою, яка зібрала на підтримку місцевої ініціативи не менше передбаченої пунктом 8 цього Положення кількості підписів членів громади, що є дієздатними та досягли 18 років, у встановленому цим Положенням порядку. А п. 8 встановлює, що кількість підтримуючих підписів, необхідних для реєстрації місцевої ініціативи, що вноситься на розгляд міської ради, становить не менше 10 000 підписів.

У Положенні «Про громадські слухання в місті Харкові» (пп. 10, 11) ініціатива проведення громадських слухань може виходити не тільки від харків’ян, але й від мера, депутатів, виконавчого комітету ради. При чому для харків’ян ініціювати проведення слухань набагато складніше, ніж для означених осіб. Простим громадянам необхідно створити ініціативну групу в кількості не менше 20 осіб, обраних на зборах, на яких присутні не менше 50 членів громади, подати повідомлення про проведення загальноміських громадських слухань не пізніше ніж за 46 днів до запланованої дати, зібрати 500 підписів, щоб слухання дозволили провести, хоча раніше, громадські слухання можна було провести просто з ініціативи не менше 20 членів територіальної громади без зборів підписів та певних процедурних моментів, описаних у Положенні.

З цього приводу, вважаю, що треба спростити процедуру ініціювання проведення громадських слухань, місцевої ініціативи від громадян, скоротити кількість підписів, необхідних для їх підтримки, тому що й 20, й 50, й 100 членів територіальної громади можуть подати письмові пропозиції з хвилюючого громаду питання, яке буде мати дуже важливе значення.

Ініціаторами проведення загальних зборів громадян за місцем проживання згідно з відповідним Положенням можуть бути не менш як 1/3 (третина) від: загальної кількості громадян, які проживають у відповідному територіальному утворенні; депутатів відповідної ради; членів постійної комісії; депутатської групи (фракції) (див. п. 9 Положення «Про загальні збори громадян за місцем проживання в місті Харкові»). Ініціатором проведення загальних зборів громадян за місцем проживання можуть бути також органи самоорганізації населення відповідного рівня щодо проведення певних видів загальних зборів. Але навіть якщо буде дотримано всі процедурні моменти, складний порядок скликання і проведення зборів у Положенні «Про загальні збори громадян за місцем проживання» є така цікава норма: «Якщо орган чи посадова особа місцевого самоврядування вважають неможливим враховувати рішення зборів, про це має бути подана вмотивована відповідь на ім’я відповідного голови, копія якої направляється представнику ініціатора проведення загальних зборів» (п. 34 названого Положення). Тобто при бажанні не врахувати рішення загальних зборів треба просто скласти відповідь й додати мотив.

Крім того, секретар міської ради може перевірити дотримання порядку формування ініціативних груп, збирання підтримуючих підписів, інше щодо внесення місцевої ініціативи, скликання загальних зборів, проведення громадських слухань та відмовити у їх проведенні у разі виявлення порушень, неточностей. У цьому випадку ініціатори проводять процедуру ініціювання спочатку. А вже як перевіряються ті ж самі підписи і скільки це може тривати ми знаємо. А це все час; і якщо питання стосується, наприклад, забудови, а забудовник спритний, то громада може лишитися без дерев, парку, дитячого майданчика тощо.

Тому проведення загальних зборів, громадських слухань, місцевих ініціатив має потребу у детальному врегулюванні, але на користь мешканців відповідної територіальної громади; потрібно виписати процедуру для названих форм безпосередньої демократії, змінивши вектор формування рішення – формування повинно відбуватися знизу вверх – від громади до її представницького органу.

Зупиняючись на одній з найважливіших форм безпосередньої демократії як загальні збори громадян, треба зазначити, що законодавчою основою правового режиму загальних зборів громадян виступає стаття 8 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р., яка визначає, що загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення (ч. 1). Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом та статутом територіальної громади (ч. 3), а також Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні, затвердженого постановою Верховної Ради України ще 17 грудня 1993 року.

Закон «Про загальні збори членів територіальної громади за місцем проживання» до сих пір не прийнятий, і залишається тільки на рівні законопроекту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України про місцеве самоврядування «рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності». Проте ця законодавча конструкція з практичної точки зору не є досконалою: не має процедури так званого «врахування». Відповідно така процедура не передбачається і у Харківському Положенні. Видається більш доцільним передбачити норму, за якою вказані рішення виконуються органами місцевого самоврядування. Процедура ж виконання таких рішень має бути виписана в статуті відповідної територіальної громади. Крім того, доцільним було б повсюдне запровадження правових механізмів участі громади у процесі вирішення питань місцевого значення.

Враховуючи вищевикладене, доцільним є прийняття Закону України про загальні збори територіальної громади, у якому законодавчо унормувати порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання.

Уявляється, що було б корисним, крім законодавчого врегулювання форм місцевої демократії:

Підготувати:

модельні проекти Положення про загальні збори громадян за місцем проживання; Положення про місцеву ініціативу; Положення про громадські слухання;

рекомендації щодо делегування повноважень органам самоорганізації населення.

Провести узагальнення результатів загальних зборів, громадських слухань, місцевих ініціатив, які проводились в містах України, розробити рекомендації щодо організації їх проведення.

Проаналізувати проблеми організації і діяльності органів самоорганізації населення, розробити типове положення і зразки інших документів необхідних для легалізації органів самоорганізації населення.

Сприяти підвищенню активності членів територіальної громади в різних формах: місцеві ініціативи, збори громадян тощо.

Послідовне здійснення цих кроків спрямовано на зближення влади і населення, підвищення ступеня участі громадян у керуванні справами місцевого значення і їхнього впливу на вироблення політики розвитку території.

 Алла Онупрієнко експерт ФМД



Оставить комментарий




Інші матеріали

Чи готове місцеве самоврядування до застосування Закону про адмінпроцедуру?
Чи готове місцеве самоврядування до застосування Закону про адмінпроцедуру?

15 грудня набуває чинності Закон України «Про адміністративну [Читати далі]

Щодо недоцільності проведення виборів під час воєнного стану
Щодо недоцільності проведення виборів під час воєнного стану

Відповідно до чинного виборчого законодавства, протягом 2023-2025 [Читати далі]

Ключові події в громадсько-політичному житті Слобожанщини за жовтень
Ключові події в громадсько-політичному житті Слобожанщини за жовтень

Жовтень для місцевої влади на Сході України пройшов у турботах [Читати далі]

Події в соціально – політичному житті Сходу Україна у вересні
Події в соціально – політичному житті Сходу Україна у вересні

     Вересень у Східних областях України пройшов у турботах про [Читати далі]

Ключові події в громадсько-політичному житті Сходу України в серпні
Ключові події в громадсько-політичному житті Сходу України в серпні

Серпень видався найгарячішим місяцем не тільки в природі, але й [Читати далі]

Розділи

  • МС (187)
  • ГС (202)
  • Зверніть увагу (81)
  • Блог (30)
  • Моніторинг видачі віз (2007-2012) (6)
  • Адміністративні послуги (61)
  • Адміністративні послуги. Харків (91)
  • Європейська інтеграція (30)
  • Конкурси (8)
  • Бібліоміст (6)
  • Культура діалогу (69)
  • Діалоги заради миру (27)
  • Новини (330)
  • Статті (69)
  • Видання ФМД (23)

Olga Miroshnyk, Head Foundation of Local Democracy
12, Movchanovskyi vyizd, Office 13 Kharkiv, Ukraine 61001
Phone: +380501626045
E-mail: mirfmd@gmail.com, Web-site: www.fmd.kh.ua Facebook: FMD