Балада про новий паспорт: особливості застосування ID-картки під час виборів | Фонд місцевої демократії
Фонд місцевої демократії
Foundation of Local Democracy,
Kharkiv Ukraine
Фонд місцевої демократії (ФМД) - громадська неприбуткова організація, аналітичний центр(THINK TANKS), метою якого є вплив на економічні, політичні та соціальні процеси в Україні, сприяння місцевому самоврядуванню, проведенню реформ, розвитку громадянського суспільства та демократії

Балада про новий паспорт: особливості застосування ID-картки під час виборів

idВикористання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки сповнено значних суперечностей та незручностей.

Із 1 листопада минулого року усі громадяни України мають право за власним бажанням обміняти паспорт старого зразка у формі книжечки на новий – у формі пластикової картки. Тобто тепер громадянин може отримати нову ID-картку (як часто називають цей документ) коли схоче, а не у зв’язку із втратою поточного паспорта.

Новий документ мав би надати особі цілу низку переваг. Відтепер його розмір не перевищує розмір банківської картки, яку можна легко покласти до портмоне. Ця картка виготовлена з пластику, а тому не боїться ні вологи, ні бруду. В електронний чіп ID-картки можна вмістити ледь не всю «Британську енциклопедію». Здавалося, що ми стали свідками чергової перемоги, яка повинна докорінно змінити формат нашого життя. Проте, детальне ознайомлення із особливостями функціонування цієї системи змушує більш скептично сприймати таке нововведення.

Новітні технології висувають нові вимоги до технічної інфраструктури. І далеко не завжди ці вимоги можна задовольнити змінами виключно у технічній сфері. Хоча детальний розгляді цих моментів дає підстави сподіватися, що нові вимоги містять нові можливості.

Для повноцінного використання всіх технічних можливостей паспорта громадянина України у формі ID-картки «із чіпом» (з безконтактним електронним носієм інформації) країні треба мати досить розвинену інфраструктуру. Дійсно, з одного боку, на цю картку можна записати величезний обсяг інформації. Але, з іншого боку, зчитування інформації з неї вимагає наявності в місці застосування картки спеціальних пристроїв. Такими місцями є установи, де необхідно ідентифікувати особистість – абсолютно всі органи влади, куди офіційно звертається громадянин.

Можливо, десь в компактній Естонії (де чисельність всього населення менша, ніж в одному українському місті Харкові) це не є проблемою. Естонія є багатшою за будь-яке українське місто, тому цілком може дозволити собі активно використовувати ID-картки. Але в Україні проблема оснащення всіх органів влади пристроями декодування інформації з пластикових карт досі залишається актуальною.

Для того, щоб паспорти у формі пластикової картки могли використовуватися без повного зчитування всієї інформації, на них ззовні наноситься інформація, яку можна зчитати візуально (без використання спеціального обладнання). Так, наприклад, на пластикову картку наноситься зображення звичної фотографії особи, і це дозволяє ідентифікувати її в традиційний спосіб.

Щоправда, це змушує достатньо інтенсивно (порівняно з паспортом у формі книжки) оновлювати це зображення. Громадяни раз на десять років мають обмінювати паспорт у формі ID-картки на новий. А якщо такий паспорт отримано раніше за досягнення 18-ліття, обміняти ID-картку треба вже через чотири роки. Звісно, це змушує частіше відвідувати органи влади для здійснення процедури обміну.

Набагато більше клопоту завдає необхідність повідомляти інформацію про адресу постійного проживаннягромадянина під час ідентифікації його особи. На жаль, незважаючи на існування Єдиного державного демографічного реєстру та наявність майже у кожного громадянина індивідуального податкового номера, в Україні для ідентифікації особи в багатьох місцях досі ще вимагають підтвердження місця проживання. А цю інформацію на пластикову картку не дозволяють нанести. В якості вирішення цієї проблеми громадянину видавали окрему Довідку про реєстрацію місця проживання особи. Органи місцевого самоврядування, на які майже одночасно із запровадженням паспорта у формі ID-картки було покладено реєстрацію місця проживання громадян, робили це в «автоматичному» режимі – разом із пластиковою карткою видавали документ на аркуші паперу формату А4.

Друкований документ на паперовому носії дуже незграбно виглядає у поєднанні з надсучасною технологією електронної ідентифікації. Але тільки це дозволяє подолати проблеми нерозвиненої інфраструктури та відсутність декодуючих пристроїв. Адже підтвердження реєстрації місця проживання вимагають в максимально широкому колі установ – включно до подачі заяви про вступ до внз, постановки на облік у військовому комісаріаті чи укладання декларації з лікарем.

Практика застосування такого паперового додатку виглядає досить кумедно. В установах, де вимагають надати паспортні дані разом із інформацією про місце постійного проживання, відчайдушно намагаються поєднати особливості використання двох типів носіїв інформації – ID-карти та паперового документа. Так, наприклад, в готелях під час поселення знімають ксерокопію з пластикової картки (добре, що всі персональні дані на ній знаходяться тільки з одного боку!). А громадяни, відвідуючи органи влади та інші установи, змушені разом із компактною пластиковою карткою носити із собою аркуш паперу формату А4. Для зручності його необхідно згинати, він легко забруднюється, з часом місця згинання починають протиратися. В результаті використання ID-картки є менш зручним, аніж використання старої та перевіреної часом «книжечки»! Такі незручності навіть призводять до того, що молоді люди України вже починають заздрити своїм більш дорослим співгромадянам та висловлювати сподівання щодо повернення до старого формату паспорта.

vybor-460x270ОСОБЛИВОСТІ ПІД ЧАС ГОЛОСУВАННЯ

Особливої небезпеки ця ситуація набуває під час голосування громадянина на виборах. Адже тут має місце не тільки побутова незручність, але й виникає ризик позбавлення громадянина його виборчих прав. Бо в ході виборчого процесу достатньо часто з’являється необхідність повідомляти адресу  місця проживання громадянина. Так, наприклад, в процесі реєстрації кандидатів на виборні посади (включно до посади Президента України) до виборчої комісії необхідно подавати, окрім інших документів, ще й ксерокопію сторінок паспорта, де зазначаються відомості про місце проживання кандидата. Але у ID-картки немає таких сторінок, а подання кандидатом якихось додаткових довідок виборчим законодавством України не передбачається.

Можливо, на найближчих виборах – виборах Президента України – ця проблема ще не буде актуальною. Бо навряд особи, старші 35 років, які претендують на зайняття найвищої державної посади, губили свої паспорти, внаслідок чого вони б отримали ID-картки. А от на наступних виборах – парламентських та місцевих – ця проблема може спіткати багатьох кандидатів. Адже серед них обов’язково будуть власники паспортів у формі ID-картки.

Та набагато актуальнішою ця проблема є для виборця. Для операцій зі списком виборців (перевірка, зміна виборчої адреси, тощо) громадянин повинен надавати інформацію про адресу свого постійного місця проживання. Але виборче законодавство України не передбачає жодного іншого документа, який підтверджував би це, окрім паспорта. До того ж, на голосуванні для видачі бюлетеня адреса проживання громадянина використовується для верифікації його особи – член дільничної виборчої комісії приймає рішення про видачу бюлетеня, зокрема, на підставі співставлення інформації про адресу його проживання в списку виборців та в паспорті. Чи зможе виборець захопити із собою в приміщення для голосування та пред’явити при отриманні бюлетеня, окрім паспорта, ще й Довідку про реєстрацію місця проживання – велике питання. Тому виникає небезпека, що запровадження новітньої технології ідентифікації особи може призвести до порушення виборчих прав громадян.

Проте, навіть така «напівпаперова» технологія ще не гарантує свободи від організаційно-правових ускладнень та теж містить значні проблеми. Так, цю паперову довідку про реєстрацію постійного місця проживання необхідно спеціально замовляти, подаючи заяву на отримання паспорта. Якщо 14-річний підліток, необізнаний з усіма тонкощами паспортної справи, забував це зробити, тоді, як показує практика, працівники ДМС або адміністратори ЦНАП не так часто звертали увагу юного громадянина на цей момент. Така ж сама ситуація має місце щодо цілком дорослих людей.

Раніше достатньо довгий час таку довідку (витяг з Єдиного державного демографічного реєстру) видавали «автоматично» разом із паспортом. Але віднедавна учасники процесу «раптом» усвідомили, що відомості, зазначені в довідці, не мають строку дійсності, в той час як громадянин може змінити місце проживання хоч наступного дня. Тому тепер Довідка про реєстрацію місця проживання НЕ видається «автоматично» разом із паспортом у формі ID-карти. До переліку послуг ЦНАП запроваджується нова послуга – «отримання інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади про осіб, місце проживання/перебування яких зареєстровано за запитуваною адресою станом на відповідну дату». Це дещо впорядковує організаційно-правові аспекти використання паспорта. Але тільки ускладнює побутове використання паспорта із таким ось додатком.

Проте, це не єдина проблема функціонування окремої довідки про реєстрацію місця проживання. Другим моментом є менш відома «прив’язка» довідки про реєстрацію місця проживання до конкретного паспорта. Тому, якщо з якихось причин громадянин втрачає свій паспорт, в результаті цього втрачає силу і довідка. Тоді, якщо громадянин загубить свій паспорт або через 10 років обміняє його на новий (з новою фотографією), йому доведеться замовляти та отримувати нову довідку. Це збільшує кількість відвідувань органів влади, які необхідно зробити громадянину. Й одночасно – навантаження на органи влади, які змушені впорядковувати великі потоки відвідувачів.

Можливо, для великих ЦНАП Харкова або Одеси така ситуація не є проблемою – ці установи з легкістю обслуговують будь-яку кількість відвідувачів. Але більшість ЦНАП країни розташовано в районних центрах, органи влади, які їх утворили, мають дуже скромні ресурсні можливості. Для них кожен додатковий відвідувач може стати критично зайвим.

Усі ці недоліки створюють значні незручності у використанні паспорта у формі ID-карти. Це формує великий скепсис у громадян відносно успішності реформування паспортної справи. А ще більше це ускладнює роботу посадових осіб органів влади, змушених працювати із різноформатними технологіями та позбавлених перспектив колись позбутися цього тягаря.

Водночас використання паспорта громадянина України із безконтактним електронним носієм все ж таки міститьзначні можливості. Але для цього необхідно забезпечити певні технічні умови, які б дозволили використати усі переваги нового формату. Якщо всі установи, в яких громадянам необхідно проходити ідентифікацію, обладнати технічними засобами зчитування, інформацію про місце проживання було б достатньо розмістити тільки у чіпі нового паспорта. Але ДМС хоче прибрати цю інформацію і звідти! А коли громадянин зможе всюди підтвердити свою адресу проживання в режимі он-лайн (тобто без жодних документів) – невідомо… А позбавитись зайвих незручностей громадяни хочуть уже зараз.

Таким чином, сьогодні використання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки сповнено значних суперечностей та незручностей. Сама технологія містить потужні можливості, що робить її застосування надзвичайно перспективним. Проте органи влади поки не готові забезпечити необхідну інфраструктуру для реалізації цих перспектив. Тому найближчим часом державна політика повинна бути спрямована на інституційний розвиток публічних установ, які б змогли забезпечити громадянам гідний рівень якості та комфорту публічних послуг. А поки цілком можна дозволити наносити адресу проживання громадян безпосередньо на пластикову поверхню нового паспорта. Так, до речі, роблять у багатьох країнах ЄС.

 

Олег Конотопцев, експерт Фонду місцевої демократії та Мережі UPLAN



Оставить комментарий




Інші матеріали

Чи готове місцеве самоврядування до застосування Закону про адмінпроцедуру?
Чи готове місцеве самоврядування до застосування Закону про адмінпроцедуру?

15 грудня набуває чинності Закон України «Про адміністративну [Читати далі]

Щодо недоцільності проведення виборів під час воєнного стану
Щодо недоцільності проведення виборів під час воєнного стану

Відповідно до чинного виборчого законодавства, протягом 2023-2025 [Читати далі]

Ключові події в громадсько-політичному житті Слобожанщини за жовтень
Ключові події в громадсько-політичному житті Слобожанщини за жовтень

Жовтень для місцевої влади на Сході України пройшов у турботах [Читати далі]

Події в соціально – політичному житті Сходу Україна у вересні
Події в соціально – політичному житті Сходу Україна у вересні

     Вересень у Східних областях України пройшов у турботах про [Читати далі]

Ключові події в громадсько-політичному житті Сходу України в серпні
Ключові події в громадсько-політичному житті Сходу України в серпні

Серпень видався найгарячішим місяцем не тільки в природі, але й [Читати далі]

Розділи

  • МС (187)
  • ГС (202)
  • Зверніть увагу (81)
  • Блог (30)
  • Моніторинг видачі віз (2007-2012) (6)
  • Адміністративні послуги (61)
  • Адміністративні послуги. Харків (91)
  • Європейська інтеграція (30)
  • Конкурси (8)
  • Бібліоміст (6)
  • Культура діалогу (69)
  • Діалоги заради миру (27)
  • Новини (330)
  • Статті (69)
  • Видання ФМД (23)

Olga Miroshnyk, Head Foundation of Local Democracy
12, Movchanovskyi vyizd, Office 13 Kharkiv, Ukraine 61001
Phone: +380501626045
E-mail: mirfmd@gmail.com, Web-site: www.fmd.kh.ua Facebook: FMD