Молдова, Вірменія, Україна – важелі впливу Росії на шляху до Вільнюса | Фонд місцевої демократії
Фонд місцевої демократії
Foundation of Local Democracy,
Kharkiv Ukraine
Фонд місцевої демократії (ФМД) - громадська неприбуткова організація, аналітичний центр(THINK TANKS), метою якого є вплив на економічні, політичні та соціальні процеси в Україні, сприяння місцевому самоврядуванню, проведенню реформ, розвитку громадянського суспільства та демократії

Молдова, Вірменія, Україна – важелі впливу Росії на шляху до Вільнюса

11  Вікторія Гладковська, експерт УНЦПД

Наприкінці листопада 2013-го західні сусіди Росії та східні сусіди Євросоюзу на Вільнюському саміті ухвалять доленосне рішення про свій геополітичний вибір, уклавши або не уклавши з ЄС угод про асоціацію та зону поглибленої і всеохоплюючої вільної торгівлі (ЗВТ). Йдеться про Молдову, яка декілька разів протягом останнього десятиріччя змінювала свій зовнішньополітичний вектор з проросійського на європейський, Вірменію, яка пригальмувала свій проєвропейський локомотив після певних сигналів, які Москва подавала Вірменії, а також про Україну.

Євросоюз давно готувався до цього моменту, а ось Росія, дотримуючись особливостей своєї політичної культури, почала вживати заходів тільки зараз. Намагаючись закріпити країни Східного партнерства у своїй сфері впливу, Росія задіяла всі можливі зовнішньополітичні важелі, починаючи від торговельних війн і цін на газ та закінчуючи питаннями жорсткої безпеки. Найбільш вразлива Вірменія вже, схоже, втрачена для Євросоюзу. Залишається відкритими питання щодо парафування угод Молдовою та підписання угод стратегічно архіважливою Україною. Що спільного між цими полями протистояння та в чому полягають розбіжності між ними і яким буде результат Вільнюського саміту?

Молдова – біг з перепонами

Як флагман проєвропейських реформ, Молдова дещо уповільнила темпи євроінтеграції, коли владу в країні активно почали ділити два високопоставлених олігархи. Політична криза спровокувала внутрішню нестабільність, яка відтоді підігрівається опозиційно налаштованим електоратом комуністів, які готові повернути собі втрачену свого часу владу. Як показують соціологічні дослідження, комуністи вже сьогодні можуть легко консолідувати електорат і напередодні підписання влаштувати нинішній владі сюрприз на кшталт достопам’ятного 7 квітня 2009 року, мотивуючи тим, що геополітичний вибір Молдови не виражає прагнення простих молдаван. Така перспектива дуже непокоїть європейців, оскільки саме ця внутрішня нестабільність може стати єдиною серйозною перепоною для парафування Угоди про асоціацію.

 

Росія розглядає протестний електорат у Молдові як один із важелів впливу на ситуацію. Подіяти на обстановку в Молдові Росія може також через невизнане Придністров’я, яке протягом усього часу існування має її потужну підтримку. Ефективність миротворчого формату в Зоні безпеки важлива для Росії, але можливість дестабілізації на придністровському напрямку може стати зручним приводом ескалації комуністичних протестів. У такому разі комуністи можуть звинуватити нинішню владу в дезінтеграції країни, мотивуючи тим, що Придністровська Молдавська Республіка віддаляється від Кишинева через європейський геополітичний вибір, зроблений молдавською правлячою елітою, тоді як Придністров’я проголосило себе мало не головним “фанатом” євразійської інтеграції, яку, за словами комуністів, підтримує і більшість на правому березі Дністра.

 

У битві за Молдову Росія також задіяла торговельний пресинг. 10 вересня Росспоживнагляд призупинив ввезення в Росію всіх видів молдавської алкогольної продукції через її низьку якість та пригрозив призупиненням імпорту молдавських фруктів і овочів. Поява претензій Росспоживнагляду до молдавської продукції останніми роками збігалася в часі з періодами погіршення російсько-молдавських відносин.

 

Не можна забувати і про молдавських гастарбайтерів. Міжнародна організація з міграції нарахувала близько мільйона громадян Молдавії, вимушених у пошуках роботи залишити республіку. Як свідчить нещодавнє опитування, проведене IMAS-INC Chisinau, майже 45% із них працюють у Росії. Вони теж вписані у формат передвільнюського загострення. Як повідомив на початку жовтня “Коммерсантъ-MD” з посиланням на Федеральну міграційну службу Російської Федерації, через порушення російського міграційного законодавства майже 200 тисячам громадян Молдавії буде закрито в’їзд на територію Росії. Вони повернуться в Молдову і, найвірогідніше, поповнять лави прокомуністичного електорату, готового виходити на вулиці заради повернення власного заробітку.

Беручи до уваги вразливість Молдови до важелів тиску з боку Росії, а також наявність майже повного арсеналу впливів (торговельного тиску, гастарбайтерів, неврегульованого конфлікту, потенціалу внутрішньополітичної дестабілізації), можна прогнозувати нелегкий період у найближчі півтора місяці для Молдови та її європейських партнерів.

Вірменія – нестерпна жорстокість важелів

Але якщо в Кишиневі ключовим є дефіцит внутрішньої політичної стабільності, то в Єревані після проголошених намірів підписати вільнюську угоду актуальним стало питання безпеки, що обумовлено нагірно-карабаським конфліктом та пов’язаними з ним неврегульованими відносинами з Азербайджаном.

Донедавна вірменська влада і опозиція були єдині в прагненні підписати торговельну і політичну угоду з Європою. Але ця внутрішньополітична єдність раптово опинилася під ударом, оскільки сигнали вірменському керівництву з боку Росії були настільки красномовними, що різкі зміни в проєвропейській риториці не примусили на себе чекати. Відчутне підвищення цін на газ спровокувало протести проти президента Саргсяна, поставки на декілька мільярдів доларів важкої наступальної зброї Азербайджану вкотре актуалізували побоювання у військових діях, а візит Володимира Путина в Баку, не пов’язаний з одночасним візитом до Єревана, став, на думку вірменської преси, “повчальним” для вірменської еліти, чий курс на західну орбіту почав дратувати Москву.

Оскільки ЄС не міг запропонувати жодних гарантій безпеки для Вірменії в разі поглиблення її євроінтеграційного процесу, військова загроза з боку Азербайджану стала для Вірменії визначальною. Пообіцявши вступити до Митного союзу, Вірменія закрила для себе шлях у ЗВТ і понизила до нульової позначки свій євроінтеграційний рейтинг, оскільки неучасть у ЗВТ, за словами Комісара ЄС з питань розширення та європейської політики сусідства Штефана Фюле, закриває для Вірменії шлях до укладення Угоди про асоціацію. Таким чином, у геополітичному змаганні за Вірменію виграш сьогодні можна приписати Росії.

 

Україна – спровокований консенсус

 

Аналіз новітньої історії відносин Росії та України дає підстави стверджувати, що імперська сусідка ніколи серйозно не розглядала євроінтеграційну політику України. Над думку Росії, “колишню братерську республіку” в полі її тяжіння утримують два серйозних аспекти. З одного боку, наявність великих ринків збуту на території РФ для підприємств багатьох українських олігархів, з іншого – невирішена ситуація з Юлею Тимошенко: її звільнення – одна із категоричних недавніх вимог Європи для підписання з Києвом Угоди про асоціацію та ЗВТ.

 

Важливо також і те, що нинішня українська влада сподівалася, що їй вдасться всидіти на двох стільцях: залишитися в режимі вільної торгівлі з Росією в рамках СНД і одночасно стати частиною загальноєвропейського торговельного простору. Однак Москва поставила питання руба – або членство в Митному союзі з усіма пов’язаними з цим преференціями, або зміна існуючого торговельного режиму в разі підписання угоди з ЄС.

На початку літа, як повідомив кремлівський куратор українського напряму Глазьєва, ситуація змінилася після надходження сигналів з ЄС про можливість “експортування” Тимошенко на лікування закордон. Як показник серйозності намірів Росії залишити Україну у своїй орбіті було організовано “шоколадний” скандал в червні 2013 року, а після цього, в липні – фактично закріплено торговельне ембарго для української продукції. Але різкий тиск у сфері торгівлі з боку Росії мав несподіваний ефект – уперше за час перебування при владі Партії регіонів вона здобула підтримку опозиційного тріумвірату в особі “Батьківщини”, “УДАРу” і “Свободи”. Євроінтеграція стала фактором внутрішньополітичного консенсусу, забравши таким чином потенційний важіль впливу у Росії.

Показово, що єдиними критиками євроінтеграції в публічному просторі України є лідер позапарламентського громадського руху “Український вибір” Віктор Медведчук і опальний одеський екс-депутат Марков. Таким чином, малоймовірно, що навіть кинуті Медведчуком в останній момент гроші на антирекламу євроінтеграції зможуть послабити український внутрішньополітичний консенсус, досягнутий в цьому питанні.

Якщо підбити підсумки щодо ситуації в Україні, то виявиться, що ресурс потенційних важелів впливу на неї з боку Росії практично вичерпаний. Ескалація суперечностей в проросійськи налаштованому Криму вже навряд чи можлива, ціни на газ і так вищі за деякі європейські. Таким чином, якщо Партія регіонів і олігархи, які її підтримують, витримають торговельний пресинг, то Україна може випередити Молдову і Вірменію і підписати у Вільнюсі доленосні для неї угоди. Несподівано Україна може знову стати євроінтеграційним лідером серед своїх пострадянських сусідів. Відкритим лишається тільки питання стосовно того, наскільки глибокою і всеохоплюючою в наступні відведені для цього строки буде імплементація Києвом економічних законів і торговельних стандартів ЄС.



Оставить комментарий




Інші матеріали

НА ХАРКІВЩИНІ ОБГОВОРИЛИ ПРОБЛЕМИ В ГАЛУЗІ ПРАВ ЛЮДИНИ
НА ХАРКІВЩИНІ ОБГОВОРИЛИ ПРОБЛЕМИ В ГАЛУЗІ ПРАВ ЛЮДИНИ

НА ХАРКІВЩИНІ ОБГОВОРИЛИ ПРОБЛЕМИ В ГАЛУЗІ ПРАВ ЛЮДИНИ Сьогодні [Читати далі]

Харківські хроніки: Як і з ким будемо будувати своє майбутнє?
Харківські хроніки: Як і з ким будемо будувати своє майбутнє?

Круглий стіл та  Експертна зустріч “Харківські хроніки: Як і з [Читати далі]

Розділи

  • МС (144)
  • ГС (159)
  • Зверніть увагу (67)
  • Блог (9)
  • Моніторинг видачі віз (2007-2012) (6)
  • Адміністративні послуги (61)
  • Адміністративні послуги. Харків (89)
  • Європейська інтеграція (25)
  • Конкурси (8)
  • Бібліоміст (6)
  • Культура діалогу (67)
  • Діалоги заради миру (27)
  • Новини (287)
  • Статті (38)
  • Видання ФМД (23)

Olga Miroshnyk, Head Foundation of Local Democracy
12, Movchanovskyi vyizd, Office 13 Kharkiv, Ukraine 61001
Phone: +380501626045
E-mail: mirfmd@gmail.com, Web-site: www.fmd.kh.ua Facebook: FMD